Які права та обов'язки можна врегулювати шлюбним договором? Що не можна передбачити шлюбним договором?

Перш за все варто зазначити, що шлюбний договір - письмова угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (нареченими) або подружжям. Даний договір регулює майнові відносини між подружжям або нареченими, визначаючи їхні майнові права та обов'язки, в тому числі майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

Шлюбним договором можна врегулювати наступні питання: 1) яке майно буде належати до спільної власності подружжя та умови поділу спільного майна при розлученні; 2) яке майно вважатиметься особистою власністю чоловіка або дружини; 3) визначити на розсуд подружжя розмір часток у праві власності на майно, що буде нажито під час шлюбу; 4) порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна та відповідальність за іншими зобов’язаннями; 5) порядок користування майном та спільними коштами; 6) майнові обов’язки в родині (до прикладу, чоловік відповідає за сплату комунальних послуг та навчання дітей, а жінка за організацію відпочинку та поточні витрати); 7) розмір та порядок сплати аліментів та інші питання, адже цей перелік не є вичерпним.

Однак шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Тобто, подружжя та/або наречені не зможуть передбачити цим договором обов’язки особистого характеру по відношенню один до одного, а також особисті немайнові відносини між ними та дітьми.

Переваги та недоліки шлюбного договору

Найбільшою перевагою шлюбного договору є запобігання майновим суперечкам у майбутньому та посилення відповідальності подружжя за свої обіцянки та зобов’язання, адже завдяки договору ви завчасно регулюєте майнові питання, які можуть виникнути у шлюбі та під час розлучення. Також суттєвою перевагою є можливість врегулювання не тільки майнових прав та обов'язків, а також обов'язки чоловіка і дружини як батьків, адже такі судові спори можуть тривати роками, а в умовах шлюбного договору можна чітко визначити порядок та спосіб утримання дітей як у шлюбі, так і після розлучення.

Загалом якщо визначати переваги шлюбному договору то це: уникнення складних і тривалих правових процесів у разі розлучення та легке вирішення спорів під час шлюбу, що у разі відсутності договору може вимагати великої затрати не лише часу, а й коштів; узаконення умов, обставин та потреб, які важливі для подружжя (наречених) та гнучке формулювання положень, що зможе забезпечити їх правовий статус у разі будь-яких конфліктів; майнова та фінансова визначеність щодо майна подружжя та його поділ у разі розлучення. Шлюбний договір є хорошим правовим інструментом наразі та зможе захистити інтереси обох партнерів, зменшити конфлікти та невизначеність у відносинах.

Недоліками шлюбного договору є труднощі, які можуть виникнути в процесі його укладення, відсутність взаємопорозуміння й згоди на умови договору може створити напруженість в стосунках між подружжям та виникнення конфліктів. У разі зміни сімейної та майнової ситуації, шлюбний договір може виявитися менш гнучким і призвести до труднощів у його розриві або зміні.

Як поділити майно подружжя за допомогою шлюбного договору?

У кожному окремому випадку подружжя самостійно визначає умови поділу спільного майна, розміру часток у праві власності на майно, що буде нажито під час шлюбу, яке майно буде належати на праві приватної власності.

Шлюбним договором може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Подружжя може домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу положень про спільну сумісну власність і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. В договорі можна визначити можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу, передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

Також у шлюбному договорі може бути змінено законодавче правило, яке передбачає, що якщо майно, яке належить одному з подружжя, за час шлюбу істотно збільшиться у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат чи затрат другого з подружжя, у разі виникнення спору воно може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності. Може бути також закріплено положення про те, що це майно не змінюватиме свого правового режиму, тобто належатиме тому з подружжя, хто був його первісним власником, або подружжю на праві спільної часткової власності у нерівних частках.

Договір дає можливість більш вільно відступити від засад рівності, самостійно визначити розмір часток або конкретне майно, що буде належати кожному з подружжя. Тобто, подружжя може включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. Однак, важливою умовою при укладенні такого договору є той факт, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Наприклад, у шлюбному договорі не може бути зазначено, що чоловік дарує дружині квартиру, адже такий договір дарування має бути окремо укладений і посвідчений нотаріально.

Утримання сім'ї та дітей на підставі шлюбного договору

Шлюбним договором можна чітко визначити порядок та спосіб утримання дітей як у шлюбі, так і після розлучення. У майбутньому при розлученні це допоможе тому з подружжя, з ким після розірвання шлюбу буде проживати дитина, уникнути окремого звернення до суду для вирішенням питання про стягнення з іншого з подружжя аліментів, оскільки це вже обумовлено договором, на підставі якого можна здійснювати стягнення.

У разі якщо в шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Також договором можна передбачити використання належного подружжю або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей. Тобто, можна включити до договору положення про те, що подружжя зобов’язується утримувати спільних дітей або народжених не в спільному шлюбі, надавати їм грошову допомогу або/та надати їм можливість проживати разом з подружжям, виділивши окрему кімнату в будинку чи квартирі тощо.

Однак такий шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним Кодексом України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Ідеальний шлюбний договір

Ідеальний шлюбний договір - це коли подружжя завчасно визначило, які умови прописати в договорі, довіряють один одному, легко домовились про всі майнові права та обов’язки, не обмежують цим договором права один одного та довірили написання такого договору досвідченим юристам або нотаріусам. 

Чи можна розірвати шлюбний договір або визнати його недійсним?

Відповідно до законодавства України від шлюбного договору можна відмовитися, змінити, розірвати або визнати його недійсним. А саме шлюбний договір може бути змінено подружжям, а сама угода про зміну шлюбного договору має нотаріально засвідчуватися. При чому, одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.

Подружжя також має право відмовитися від шлюбного договору, однак одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього. Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Та на вимогу будь-кого з подружжя, або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, шлюбний договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Скільки коштує укласти такий договір?

Питання вартості за укладення шлюбного договору не є загально визначеним, адже при розрахунку вартості необхідно враховувати складність договору, регіональні особливості, послуги нотаріуса та/або послуги адвоката, юриста. Адже подружжя може звернутися до нотаріуса для підготовки такого договору та відразу засвідчення ним або звернутися до адвоката/юриста, який проведе консультацію, врахує всі умови та побажання подружжя, підготує договір та виконає подальший юридичний супровід для підписання, що значно полегшить процес укладення для подружжя.