Коментар керуючого партнера Нікіти Муренко для Mind.ua

В Україні фінансовий ринок нагадує поле, де серед справжніх можливостей ховаються численні пастки. Псевдофінансові проекти, які обіцяють 20%, 30% чи навіть 100% річних, заполонили інтернет і соціальні мережі.

Ви ж бачили рекламу, яка обіцяє 30% річних чи «біткоїн за $100, що стане $200 за день»? Я саме про це …

Вони приваблюють яскравими слоганами, «унікальними» бізнес-моделями та обіцянками швидкого збагачення. Проте за цими пропозиціями часто стоять порожні обіцянки, відсутність активів і класичні ознаки фінансових пірамід.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) веде реєстр сумнівних інвестиційних проектів, але він залишається лише інформаційним інструментом. Жодних практичних наслідків для шахраїв він не несе, а інвестори, які втратили кошти, залишаються без дієвих механізмів захисту.

Сценарії шахрайства:

Шахрайські схеми в Україні набувають різних форм, але їх об’єднує спільна мета — зібрати кошти й зникнути. Ось найпоширеніші типи:

Псевдобіржі та криптоплатформи. Вебсайти, що імітують торговельні платформи, пропонують купівлю-продаж акцій, криптовалют чи товарів. Вони мають фальшиві інтерфейси, фіктивну техпідтримку і навіть підроблені ліцензії. Користувач бачить «прибутки» на екрані, але ці цифри — лише ілюзія. Такі платформи часто рекламуються через банери типу «Інвестуй $100 — отримай $200 за день» і використовують агресивний маркетинг у соцмережах.

Позики з високою дохідністю. Приватні особи чи компанії пропонують укласти договір позики з обіцянкою 20–40% річних. Часто такі договори завіряються нотаріально, щоб викликати довіру. Проте після отримання коштів організатори зникають, «годують завтраками» або оголошують фіктивне банкрутство.

Трейдинг-академії та закриті фонди. Під виглядом навчальних програм із трейдингу чи криптоінвестування організатори збирають кошти у «закриті фонди» або просять інвестувати у їхні проєкти. Такі програми часто не ліцензовані, а кошти осідають на рахунках організаторів.

МЛМ-схеми та фінансові піраміди. Учасники залучаються через модель «інвестуй і запроси друзів». Дохідність залежить від нових вкладників, а не від реальних активів. Класичний приклад — проєкт B2B Jewelry, який обіцяв до 400% річних, але залишив тисячі інвесторів без грошей.

Соцмережеве шахрайство. Фейкові сторінки відомих фінансистів чи компаній у Telegram, Instagram чи TikTok рекламують псевдопроєкти.

Кожен такий проєкт має спільну рису: брак прозорості. Якщо ви не можете перевірити бізнес-модель, активи чи історію компанії — це перший сигнал тривоги.

США vs Україна: чому американська система працює

У США захист інвесторів — це не лише питання законодавства, але й культури. Комісія з цінних паперів і бірж (SEC) має широкі повноваження: від заморожування рахунків шахраїв до ініціювання судових справ і повернення коштів постраждалим. Наприклад, у справі Бернарда Медоффа, який створив одну з найбільших фінансових пірамід, SEC та суди повернули інвесторам суттєві кошти, за деякими оцінками 80%.

Воррен Баффет, якого часто називають «оракулом з Омахи», є прикладом відповідального інвестування. У 1950-х роках він створив декілька інвестиційних партнерств, залучаючи кошти друзів і знайомих. Його підхід базувався на прозорості: кожен інвестор знав, куди йдуть гроші, а діяльність Баффета підлягала чіткому регулюванню.

В Україні ж подібна модель майже неможлива. Якщо ви, як чесний інвестор, хочете створити фонд чи залучити кошти знайомих, ви зіткнетеся з бюрократією, необхідністю ліцензій і складною звітністю. Наприклад, для створення інвестиційного фонду потрібно пройти реєстрацію в НКЦПФР, що займає місяці часу й значних коштів на юридичний супровід. Водночас шахраї діють «в тіні», використовуючи прогалини в законодавстві. Як юрист, я бачу, що відсутність спрощених механізмів для легальних інвесторів штовхає людей у руки псевдофінансових проєктів.

Юридичний захист в Україні: що працює, а що — ні

Чи є правові інструменти захисту?

На жаль, в Україні дієвих механізмів захисту інвесторів у псевдофінансових проєктах майже немає. НКЦПФР може лише попереджати про ризики, але не має повноважень блокувати рахунки чи притягувати шахраїв до відповідальності. НБУ регулює лише ліцензовані фінансові установи, а більшість шахрайських проєктів діють поза їхньою юрисдикцією. НКЦПФР додає до реєстру сумнівні проєкти, але жоден із них не був офіційно ліквідований через дії регулятора.

Що робити, якщо ви втратили кошти?

Звернення до поліції. Подайте заяву за ст. 190 КК України (шахрайство). Важливо зібрати всі докази: договори, листування, скріншоти, квитанції про перекази. Проблема в тому, що поліція часто перекваліфіковує такі справи на цивільні чи господарські спори, якщо немає явних доказів умислу. У нашій практиці майже завжди необхідно в таких випадках відкривати провадження на підставі таких заяв через суд, адже поліція в більшості випадків просто «дає відписки».

Позов до суду. Якщо фігурує у справі конкретна фізична чи юридична особа - подайте цивільний позов про стягнення коштів. Кваліфікований юрист може допомогти не лише з позовом, але й із пошуком активів, аналізом пов’язаних осіб чи блокуванням рахунків.

Кіберполіція. Якщо шахрайство відбувалося онлайн, звернення до кіберполіції може бути ефективним. Вони можуть зафіксувати цифрові сліди (IP-адреси, хостинг сайтів) до того, як шахраї видалять докази.

Скарги до НКЦПФР і НБУ. Навіть якщо проєкт не підпадає під їхню юрисдикцію, скарга фіксує порушення й може стати підставою для публічного тиску чи включення до списків ризикованих суб’єктів.

Кіберцентр РНБО. У випадках масових онлайн-шахрайств звернення до Кіберцентру може допомогти заблокувати сайти чи попередити інших громадян.

Які шанси повернути кошти?

Реальність невтішна: шанси повернути кошти мінімальні, якщо шахраї не залишили активів. Навіть у гучних справах, як B2B Jewelry, стягнення було частковим, а розслідування тривають роками. Успішні приклади є, але вони поодинокі. Я завжди раджу не покладатися на повернення, а фокусуватися на профілактиці.

У моїй практиці можу відзначити два цікавих кейси з повернення подібних «інвестицій». У першому випадку інвестор вклав близько 5 мільйонів гривень у приватний аграрний проєкт, який прострочив виплати на два роки. Завдяки судовій справі, яку ми виграли, ми зараз займаємося пошуком та поверненням коштів, і частину з них уже вдалося повернути. Другий кейс стосувався міжнародної шахрайської схеми, де інвестор втратив $2,000,000. Наразі ми ведемо складні кримінальні та цивільні судові процеси, щоб повернути кошти та притягти винних до відповідальності. Ці приклади демонструють, що часткове повернення можливе, але вимагає значних зусиль і часу, що лише підкреслює: профілактика шахрайства завжди краща за спроби повернути втрачене.

Що можна змінити в українській системі

Інвестування має бути доступне, прозоре й захищене законом. Головним принципом завжди є - вкладати в те, що розумієш, і уникати спекуляцій - контрастують із українською реальністю, де інвестори часто стають жертвами емоційних рішень. У США система захисту інвесторів включає:

Компенсаційні фонди. Наприклад, SIPC (Securities Investor Protection Corporation) відшкодовує кошти інвесторам, які втратили кошти через банкрутство брокера.

Жорстке регулювання. SEC може зупиняти діяльність компаній ще на етапі підозри у шахрайстві.

Прозорість. Компанії зобов’язані публікувати аудовану звітність, а інвестори мають доступ до неї.

В Україні ж інвестору доводиться покладатися лише на себе.

Мої поради:

Перевіряйте контрагента та здійснюйте Due Diligence. Використовуйте реєстри, зараз їх достатня кількість, щоб перевірити історію компанії, її власників і судові справи. Найкраще звернутися до кваліфікованої юридичної компанії щоб здійснити Due Diligence. Мене особисто завжди дивувало те, що клієнти готові віддавали десятки тисяч доларів в сумнівні схеми, проте економили декілька тисяч на професійному аналізі та висновку.

Уникайте емоцій. Шахраї грають на бажанні швидкого збагачення. Якщо пропозиція звучить занадто добре, це пастка.

Вимагайте прозорості. Справжня інвестиція має зрозумілу бізнес-модель, аудовану звітність і реальні активи.

Консультуйтеся з юристами. Перед підписанням договору чи переказом коштів зверніться до фахівця, який оцінить ризики.

Інвестуйте лише в те, що розумієте, і фокусуйтеся на довгостроковій цінності.

Висновок

Інвестування в Україні — це баланс між можливостями та ризиками. Поки держава не створить системний захист, інвестору потрібно поєднувати аналітичний підхід з юридичною обережністю. Як інвестор, я вірю в потенціал українського ринку, але як юрист закликаю: перевіряйте, аналізуйте й не довіряйте сліпо. Тільки так ми зможемо перетворити фінансовий ринок із зони ризику на зону розвитку.