Якщо старого батька (матір) доглядав хтось один із дорослих дітей, а після смерті не залишилось заповіту.

Позбавити права на спадок дітей померлого можливо в окремих випадках та за сукупності відповідних умов. Важливо знати, що не можна позбавити спадку дітей померлого, якщо вони є малолітніми чи неповнолітніми особами, адже вони за законом обов’язково мають право на спадкування частки. Якщо діти повнолітні, але непрацездатні, вони також мають обов’язкову частку для спадкування. Це стосується і непрацездатних вдів (вдівців) та непрацездатних батьків спадкодавця. Під поняттям непрацездатний слід розуміти осіб, які отримують пенсію, наприклад, як особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп або у зв’язку з втратою годувальника.

Стаття 1224 Цивільного кодексу України визначає можливість позбавлення прав на спадкування навіть таких осіб, у яких за законом є обов’язкова частка в спадкуванні. В нашому випадку, коли інші діти померлого не доглядали за ним, можна усунути їх від права спадкування, якщо вони ухилялися від надання допомоги спадкодавцю, який був у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво.

Однак суд при прийняті рішення керуватися наявністю сукупності наступних трьох обставини:

-       чи мали можливість діти надавати допомогу;

-       чи перебував померлий в безпорадному стані;

-       чи звертався померлий за допомогою до дітей.

Тобто якщо померлий не міг забезпечувати свої потреби та просив допомоги у дітей, а вони в свою чергу маючи можливість допомогти ігнорували це прохання – вони можуть бути позбавлені права спадкування за рішенням суду. В усіх інших випадках позбавити спадкоємців права на обов’язкову частку від спадщини буде неможливо без наявності сукупності цих трьох обставин. 

Цей перелік обставини є вичерпними. Така часта обставина як не спілкування померлого та його дітей протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення дітьми від надання допомоги, тому суд не прийме ці доводи до уваги під час прийняття рішення.

Зокрема таку логіку прийняття рішень судом можна прослідкувати і у справі у сфері справі № 753/21722/13-ц, де суд зауважив, що згідно з поясненнями позивача відповідної допомоги від батьків (яких чоловік померлої просив усунути від права на спадкування) не бажала сама спадкодавець, і саме за її волею він не повідомляв батьків про стан її здоров’я, що також стало підставою для відмови у позові (постанова від 30.05.2018 у справі № 753/21722/13-ц).

Також, Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2009 року у справі № 2-2235/2009 задоволено позов С. до Л. про усунення від права на спадкування за законом. Це рішення скасовано апеляційним судом м. Києва та ухвалено нове, оскільки судом першої інстанції не було досліджено та відповідно враховано можливість або неможливість відповідачки - спадкоємиці - надавати допомогу спадкодавцеві. Апеляційним судом встановлено, що відповідачка у цій справі сама є пенсіонеркою, з 2005 року хворіє на дисциркулярну енцефалопатію третьої стадії (атрофія головного мозку), і до того, як захворіла, у силу своїх можливостей надавала допомогу своєму батькові. У зв'язку з тим, що ці обставини не були спростовані, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив позивачу у задоволенні позову про усунення від спадкування.