Керуючий партнер юридичної компанії "Муренко, Курявий і Партнери" Нікіта Муренко в коментарі для Інтерфакс-Україна

У першу чергу законопроект спрямований на посилення контролю за кордоном у часи, коли країна протистоїть зовнішній агресії, але водночас ставить питання про баланс між державними інтересами та індивідуальними правами.

Спочатку коротко про суть законопроекту. Він пропонує доповнити Кримінальний кодекс України (ККУ) новими статтями, а також доповнити частинами вже існуючі статті та встановити кримінальну відповідальність за незаконне перетинання або спробу державного кордону поза пунктами пропуску в умовах воєнного стану, а також за перевищення встановленого законодавством строку перебування за межами України для призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Покарання варіюються від штрафу (від 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) до позбавлення волі на строк до 5 років, з посиленням за обтяжуючі обставини, як-от вчинення у групі.

Чи існують механізми реалізації законопроекту в разі його прийняття?

Так, механізми реалізації вже закладені в структурі чинного правового поля України, і законопроект не вводить радикально нових інституцій, а радше посилює існуючі. У разі прийняття, відповідальність за виявлення та фіксацію порушень лягатиме на Державну прикордонну службу України (ДПСУ), яка вже зараз моніторить перетин кордону та веде облік виїздів/в'їздів через автоматизовані системи, такі як база даних «Гарт».

Цікаво, що законопроект не передбачає створення спеціальних органів чи фондів для реалізації, що робить його "бюджетно-нейтральним" – фінансові витрати на впровадження оцінюються як мінімальні, оскільки покриватимуться за рахунок існуючого фінансування правоохоронної системи.

Мене, як юриста, турбує інше: зараз неодноразово трапляються випадки коли прикордонники затримували осіб «за спробу незаконного перетину кордону» однак всупереч тому, що прямих доказів прикордонники не мали – суд все одно виносить штраф за «спробу». Відповідальність інколи встановлювалась на підставі свідчень прикордонників про «намір» чи «спробу», навіть якщо фактичного перетинання не відбулося, а докази обмежуються поясненнями затриманого чи непрямими обставинами (наприклад, наближення до кордону). Це часто базується на суб’єктивній інтерпретації, без об’єктивних доказів.

Якщо так само будуть виноситись вироки в рамках кримінального провадження, це може привести до порушення принципу співмірності злочину та покарання. Призначене покарання має бути адекватним суспільній небезпечності вчиненого діяння, адже історія юриспруденції неодноразово доводила, що збільшення покарання не завжди призводить до зниження злочинності, а інколи і навпаки, - провокує уникнення відповідальності чи корупцію.

Ефективність кримінального покарання залежить від комплексу факторів: якості доказової бази, незалежності судів, профілактичних заходів та соціально-економічної стабільності, а не лише від його жорсткості. У контексті війни це може призвести до перевантаження судової системи та ерозії довіри до права, тому законопроект потребує чітких критеріїв для «спроби» та обов’язкового судового контролю за доказами.

Що таке "встановлений законодавством строк перебування за межами України в умовах надзвичайного стану"?

Цей термін є ключовим у законопроекті та безпосередньо пов’язаний з обмеженнями, запровадженими воєнним станом, який в Україні триває з лютого 2022 року. "Встановлений законодавством строк перебування" – це не фіксована універсальна цифра, а диференційований період, визначений Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" (з численними змінами під час війни). Для призовників, військовозобов’язаних та резервістів виїзд за кордон дозволений лише за винятками, і кожен виняток має свій ліміт.

Наприклад:

Для супроводу осіб з інвалідністю чи тяжкохворих - термін не обмежений, але особа має повернутися до України не пізніше, ніж особа, яку вона супроводжувала.

Для водіїв міжнародних перевезень - на період рейсу (зазвичай до 60 днів).

Для волонтерів чи представників бізнесу - залежно від підстави.

Для студентів - індивідуально, але з обов’язковим поверненням наприкінці семестру.

Перевищення цього строку вважається порушенням.

Окремо варто зупинитися на ролі постанов Кабінету Міністрів України, як джерела права в регулюванні перетинання кордону, оскільки вони формують основу для визначення "встановленого законодавством строку перебування". З одного боку, постанови КМУ є легітимним підзаконним актом. Проте їх головна функція є саме деталізація нормів законів України.

З іншого боку, ми спостерігаємо виражену нестабільність цих постанов, що створює значні проблеми для правозастосування. З 2022 по 2025 рік до Постанови № 57 внесено більше 30 змін і доповнень, які розширювали чи звужували переліки винятків, змінювали строки перебування або уточнювали документи для підтвердження. Така частота змін - іноді по кілька разів на рік - зумовлена адаптацією до еволюції воєнної ситуації, економічних потреб чи міжнародного тиску, але призводить до правової невизначеності. Громадяни та юристи стикаються з труднощами в прогнозуванні правил: те, що було дозволено вчора сьогодні може бути обмежене, а завтра - скасоване. Це порушує принцип правової стабільності і може призводити до зловживань.

Як законопроект вплине на українських біженців, які виїхали за кордон з окупованих територій?

Цей аспект є одним із найделікатніших, оскільки торкається долі мільйонів українців, які покинули домівки через окупацію та бойові дії. Законопроект переважно спрямований на військовозобов’язаних, які виїжджають легально з обмеженим терміном, тому прямий вплив на біженців (які часто виїжджають без «терміну повернення», шукаючи захисту) може бути мінімальним. Біженці з окупованих територій - це здебільшого жінки, діти, люди похилого віку чи чоловіки з винятками (інвалідність, багатодітні батьки), які отримали статус тимчасового захисту в ЄС (продовжений до березня 2027 року) чи інших країнах.

Якщо біженець виїхав нелегально (поза пунктами пропуску чи окуповані території), він уже підпадає під статтю ККУ, і новий законопроект лише посилює покарання, тому що наразі незаконний перетин кордону – адміністративне порушення. Важливо підкреслити принцип неретроактивності кримінального закону, закріплений у Конституції України та ККУ: ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за діяння, яке на момент вчинення не було злочином. Таким чином, біженців, які вже виїхали нелегально до набрання чинності законом (якщо він буде прийнятий), неможливо притягнути до нової кримінальної відповідальності - вони підпадають лише під чинні на той момент норми КУпАП. Це захищає від зворотної дії закону в гіршу сторону, що є фундаментальним принципом правової держави. Однак, якщо такі особи повернуться в Україну після прийняття закону, їхні попередні дії не можуть ставати підставою для кримінального переслідування. У практиці це може створити виклики для судів, де доведення часу незаконного перетину кордону стане ключовим.

Однак для тих, хто виїхав легально як біженець (наприклад, через Польщу з реєстрацією статусу), перевищення «строку» не застосовується, бо їхній виїзд не обмежений мобілізаційними правилами - це гуманітарний канал. Загалом, законопроект ризикує створити "сіру зону" для біженців-чоловіків з окупованих регіонів, як-от Херсонщини чи Донеччини, де виїзд часто був вимушеним і без документів.

Чи відповідає законопроект міжнародним правовим нормам?

Законопроект загалом узгоджується з міжнародними стандартами, але з певними застереженнями щодо прав біженців та свободи пересування. Україна, як учасниця Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу 1967 року, зобов’язана дотримуватися принципу non-refoulement - заборони примусового повернення осіб туди, де їм загрожує переслідування чи небезпека.

Однак, якщо законопроект застосовуватиметься до біженців з окупованих територій, це може суперечити нормам, бо кара за не повернення опосередковано примушує до репатріації в небезпечні зони, порушуючи гуманітарне право (Женевські конвенції). ЄС-директива 2001/55/ЄС про тимчасовий захист для українців підкреслює добровільність повернення.